Психолог Ольга Гончарук

Написала невеличку автобіографію для тих, хто любить читати і кому цікаво, яким був шлях професійного становлення вашої психологині :) Мабуть, ідеї стати психологом я маю завдячувати своїй викладачці психології у педагогічному коледжі, де я була студенткою факультету «Початкове навчання». Не пам’ятаю, втім, що саме в її лекціях так мене захопило. Але готуючись до семінарів з її предмету, я завжди прагнула дізнатись більше. Здається, в бібліотеці коледжу тоді я прочитала всю додаткову літературу, яку знайшла. Спочатку я мріяла працювати у психофізіологічній лабораторії, мене вабили дослідження та відкриття. Сьогодні мені достатньо науково-популярної літератури, аби вдовольнити цікавість до психічних процесів у площині фізіології та бути в курсі останніх наукових відкриттів, важливих для мого професійного зростання. Після коледжу я вступила до університету на психологічний факультет та почала працювати у лабораторії, яка однак, мало стосувалась моєї спеціальності. Вільний час, переважно, проводила у Парламентській бібліотеці, готуючись до контрольних та іспитів. У тих величних залах неможливо було не мріяти про велике наукове майбутнє, то ж я майже потрапила до аспірантури, коли мене вчасно зупинила шалена втома від академічного навчанння. У ті роки я вже була закохана в психологічну практику. Я дуже вдячна своєму Університетові за надану можливість спробувати різні терапевтичні напрямки в процесі навчання. Так я спробувала на собі гештальт-терапію, символдраму, психодраму, тілесно орієнтовану та танцювально-рухову, арт-терапію та багато інших неймовірних методів, кожен з яких мав свої переваги. Цей досвід втілився спочатку в розгубленість – що ж обрати? А згодом – у мій індивідуальний стиль, де поєднались улюблені терапевтичні методики, зібрані мною, як скарби, з різних напрямків психотерапії. Був у мене й період цікавості й до езотеричних практик. З них я теж дещо взяла у свою скарбничку, адаптувавши до наукового світогляду. Практику я почала з участі в різноманітних фестивалях розвитку та ведення танцювально-терапевтичних груп. Це був час інтенсивного розвитку, сміливих експериментів, обміну досвіду з колегами та ствердження себе як молодої спеціалістки. Водночас я була співведучою психологічних таборів для дітей та активно продовжувала навчання психотерапії, тепер уже у гештальті. Закінчивши перший ступінь підготовки терапевтів, я перейшла на другий і отримала своїх перших клієнтів. Це був час хвилювань, перфекціонізму, а також різких змін в особистому житті. Це логічно призвело до перерви в навчанні більш ніж на три роки. У цей період я пробувала себе у іншій діяльності, у новому місті та у нових стосунках. Я продовжувала особисту психотерапію, відвідувала семінари та тренінги, але для навчання за програмою в моєму житті тих часів не залишалось місця. Я таки повернулась до нього, коли захопилась майстерністю психотерапевтки, що керувала програмою на другому ступені. Я пройшла усі семінари, але через переїзд закородон у часи великих карантинів, не змогла сертифікуватись. На якийсь час, в період адаптації закордоном, навчання та практика знову відійшли на другий план. Я повернулась до них раптово та інтенсивно з початком війни. Я волонтерила у кількох проєктах психологічної підтримки, а також почала працювати на Телефонній лінії для дітей та молоді в неурядовій організації в Копенгагені. Ці важкі роки, попри увесь біль, дали мені неймовірний досвід та впевненість у власних силах, якої здається, я не мала ніколи раніше. Я врешті усвідомила свою професійну цінність, свої переваги та обмеження, своє особливе місце у дружньому колі колег. То ж зараз я спокійно і з задоволенням запрошую клієнтів в роботу. Я знаю, що разом ми справимось. Мене підтримує мій досвід, можливість супервізій, постійне різнопланове навчання (лише за останні 2 місяці отримала 5 нових сертифікатиків, маленьких, але цінних!). Сьогодні я навчаюсь у Київському гештальт університеті на програмі з дитячої психотерапії, то ж радо працюю з дітьми, підлітками та їх батьками. Я делікатна, м’яка, творча, уважна, чутлива. Я люблю свою роботу, мені дуже цікаві мої клієнти, я щиро за них вболіваю. Я маю досвід багатьох м’яко кажучи, неприємних подій особистого життя. Як добре, що я знайшла застосування цьому досвіду – він допомагає мені краще зрозуміти людей, що до мене звертаються. Якщо ж говорити про себе в загальному, як про людину, то я люблю бути вдома, їсти смачненьке, грати з собакою, фотографувати, танцювати, дбати про свій дім і сад, зустрічатись із друзями, ходити до театру, розглядати природу, купувати парфуми... Із задоволенням почую, що любите ви і що здатне підтримати вас у скрутні часи!